Як в інших країнах звикли підтирати попу і чому на нас дивляться, як на дурнів: вся справа в культурі

Для нас, що живуть у західній культурі, щоденні звички, такі як ранковий душ та використання туалетного паперу, здаються чимось абсолютно нормальним та природним. Однак, коли ми дивимося на ці повсякденні справи крізь призму інших культур, вони можуть мати незвичайний вигляд і викликати питання про гігієну.

Араби, наприклад, звикли до портативних біде, а єгиптяни дуже дивуються, чому в західних країнах віддають перевагу туалетному паперу замість води.

Вода очищає більш ретельно і ніжніше, ніж папір, як повідомляють в BBC. Тим не менш, туалетний папір став широко поширеним завдяки впливу Великобританії та США, які просували його використання у світовому масштабі.

Очищення водою не є привілеєм лише ісламської культури. Наприклад, у Японії існують уславлені туалети, що пропонують різні варіанти очищення, включаючи воду.

Хоча туалетний папір став стандартом у багатьох частинах світу, у деяких країнах, таких як Італія, Аргентина та Фінляндія, популярніше використання біде та портативних душів.

Сидіти чи присідати?

Дві третини населення світу воліють присідати у туалеті. Незважаючи на те, що західні унітази вважаються зручнішими, прихильники присідання наполегливо залишаються вірними своїй традиції.

Багато британських жінок зізналися, що вважають за краще присідати або стояти на унітазі в громадських туалетах, щоб уникнути контакту з сидінням.

Присідання на унітазі вважається природнішим з погляду анатомії, оскільки воно сприяє більш ефективному процесу спорожнення кишечника та зменшує напругу. Більше того, ця вправа тренує силу та гнучкість, чому можуть позаздрити і молоді, і літні люди.

У США унітази стали частиною дозвілля. Книгарні пропонують літературу спеціально для читання в туалеті, такі як короткі оповідання або збірки анекдотів.

Чоловік на ім'я Кайзер Куо, який переїхав із Китаю до США, висловлює своє здивування: "У Китаї кожен знає: якщо читаєш у туалеті, геморой гарантований".

А що щодо ранкового душу?

Ритуал ранкового душу – одне із відомих атрибутів західної культури. Для багатьох ця повсякденна подія стала майже релігійним обрядом, символом чистоти та свіжості.

Однак, з іншого боку глобуса, мільйони людей жахаються від ідеї щоденного миття.

"Для багатьох культур і суспільств, щоденне прийняття душу, особливо вранці, – це щось дивне", – каже Елізабет Шоув, яка вивчає культурні аспекти споживання води та енергії.

Чому в нас така традиція? На думку Шоув, післявоєнний рекламний бум довкола миючих засобів зробив свою справу. Рекламні кампанії американських виробників мила проникли в кожен куточок, перетворивши чистоту на один із головних атрибутів життя.

Якщо ми озирнемося назад, то всього два покоління тому у Великій Британії було прийнято купатися раз на тиждень. Але сьогодні культурні стандарти змінились.

Але щодо тих, кому доступ до води обмежений? У багатьох бідних районах Африки, як у місті Лілонгве, воду використовують з розумом. Люди миються з відра двічі на день, незважаючи на обмежений доступ до води.

Також цікаво відзначити, що звичка купатися кілька разів на день частково пов'язана із кліматом. У спекотних країнах, таких як Бразилія, люди можуть приймати душ кілька разів на день, і це вже стає частиною їхнього життя.

Сьогодні душ приймають не лише для видалення бруду, а й для створення приємного враження у суспільстві. Це, мабуть, відбиває зміна у типі роботи, коли менше людей виконують фізично важку працю.